КРЕАТИВНИЙ РОЗВИТОК:

ейдетика для дорослих і малих

Креативний розвиток — одна з основних ліній розвитку дитини, визначених Державною базовою програмою "Я у Світі", і водночас одне з найскладніших завдань, що постають перед сучасним педагогом. Що таке креативність? Коли і якими засобами її розвивати? І головне — чи сам педагог має цю рису, аби плекати її у своїх вихованцях? Це тема не одної публікації. Сьогодні ж редакція попросила розповісти про розвиток креативності засобами ейдетики досвідченого методиста, фахівця з ейдетики Ольгу ПАЩЕНКО, м. Київ.

У житті кожної людини час від часу трапляються складні, суперечливі ситуації, коли здається, що виходу немає. У таких випадках хтось впадає у відчай і безнадію, опускає руки, а інший сприймає труднощі як виклик і обов'язково знаходить правильне рішення. Які ж риси необхідно мати, щоб бути здатним вступати в двобій з життєвими негараздами і виходити переможцем? Насамперед потрібно вміти нестандартно мислити, помічати найдрібніші деталі, логічно розробляти різні варіанти дій, бути впевненим у собі і вільним від стереотипів. Вищезгадані риси є головними характеристиками креативної людини. Що ж таке креативність? Ось одне з визначень цього поняття.

Креативність — це творчі здібності індивіда, які допомагають йому продукувати принципово нові ідеї; здатність людини нестандартно розв'язувати будь-які завдання і знаходити ефективні шляхи досягнення мети.

Ми з вами як педагоги і батьки, звичайно, прагнемо розвивати ці здібності у своїх дітях. Адже людина, яка не боїться проблем і може успішно їх розв'язувати, використовуючи як трамплін для нових здобутків, буде більш захищеною від всіляких негараздів у житті й матиме більше шансів досягти успіху. Але спитаємо себе, чи ми самі маємо такі здібності й уміння, щоб формувати їх у дітей? Якщо після критичної оцінки ви не можете впевнено відповісти на це запитання, варто починати працювати над собою. У цьому вам допоможе ейдетика.

Ейдетика (від гр. ейдос — образ) — напрям психологічної науки, який вивчає ейдетизм як різновид образної пам'яті й можливості його практичного застосування у різних сферах життя людини.

Американський психолог Джо Гілфорд зазначав, що в основі креативності лежить дивергентне мислення, тобто мислення, "що йде одночасно у багатьох напрямках" і спрямоване на породження різних варіантів розв'язання одного завдання. Натомість конвергентне мислення сприяє аналізу всіх наявних способів розв'язання завдання і вибору єдино правильного.

Важливою складовою креативності є також добре розвинене асоціативне мислення, тобто здатність створювати різноманітні зв'язки між явищами та об'єктами довкілля.

Ейдетика допомагає розвивати дивергентне та креативне мислення, увагу, уяву, пам'ять, що сприяє загальному креативному розвитку особистості.

Пропонуємо кілька порад щодо креативного розвитку з використанням прийомів ейдетики, які підходять і дорослим, і дітям. Варто дотримуватися їх у роботі над собою, в колективі і з вихованцями.

Розвиваємо спостережливість

Вміння бачити і помічати найдрібніші ознаки навколишніх предметів — неодмінна передумова формування креативного мислення. Тому роботу доречно розпочинати з розвитку спостережливості.

Спостережливість — це психічна властивість сенсорної організації, що базується на відчутті і сприйнятті, допомагає людині розрізняти ознаки і об'єкти, що мають незначні відмінності, помічати відмінності в схожому, різноманітні зв'язки між явищами, об'єктами і діями.

Розвивати спостережливість варто проводячи у повсякденні цілеспрямовані спостереження за певними заздалегідь визначеними орієнтирами.

Подані нижче орієнтири сприятимуть до того ж закріпленню у дітей уявлень про форму, колір, розмір, звук тощо.

Форма. Оберіть для себе одну форму і працюйте з нею протягом дня або тижня. Намагайтеся помічати в довкіллі всі предмети, що мають якусь визначену форму: круг, квадрат, прямокутник, овал тощо. Спочатку знайдіть поглядом усі, наприклад круглі, предмети у приміщенні, у якому перебуваєте в цей момент, потім — скрізь, куди приходите: в груповій кімнаті, в коридорах, на прогулянці з дітьми. Спробуйте виділяти в об'єктах довкілля окремі деталі. На найближчій зустрічі з колегами обміняйтеся своїми "базами" предметів. Наприклад: тарілка, каструля (дно кругле і кришка), ваза, квіти (серединка), велосипед (колеса), ґудзики на кофтині тощо. Можете навіть провести конкурс на найдовший список помічених форм і серед педагогів, і серед дітей.

Колір. Так само, як і під час роботи з формою, візьміть один колір і протягом якогось визначеного часу знаходьте і позначайте, наприклад у блокноті, предмети цього кольору. Як ускладнення можна поєднувати 2 орієнтири: колір і форму. Наприклад: зелене й овальне (огірки, листя на деревах, листя кімнатних рослин, капці у дитини, прикраса у колеги тощо).

Тактильні відчуття. Обираємо тактильне відчуття  і так само відшукуємо його джерела в довкіллі. Малятам доцільно пропонувати ще й торкатися відповідних предметів, аби краще їх запам'ятовувати. Як ускладнення цього завдання можна додати ще один орієнтир — розмір. Наприклад, гладеньке і велике (поверхня стола, стіна, вікно, дошка, м'яч тощо).

Звук. Протягом певного часу "колекціонуйте" звуки. Можна розподілити їх на різні категорії: побутові шуми, звуки природи, звуки людей, тварин тощо.

Удосконалюємо асоціативне мислення

Асоціативне мислення є дієвим інструментом розуму в переробці інформації, зокрема робить можливим узагальнення та абстрагування без будь-якого логічного аналізу.

Асоціація — це такий зв'язок між окремими об'єктами, коли один з них викликає у свідомості образ іншого.

Подаємо приклади завдань для розвитку асоціативного мислення, які спочатку доцільно виконати педагогам, а потім пропонувати дітям.

Форма. Зберіться невеликою групою людей (після педради, зборів колективу тощо), оберіть ведучого і пограйте в гру "Асоціативні запитання". Запитання ставте за таким зразком: "Хто про що подумав, коли побачив кружечок?". Спочатку учасники називатимуть схожі за формою згадувані раніше предмети (сонце, тарілка, колесо, помідор). Згодом ведучий має називати об'єкти, що не подібні на кружечок, а лише можуть містити його в собі. Наприклад: дерево (на ньому можуть бути круглі яблука), автомобіль (кермо, колесо), одяг (ґудзики) тощо. Використайте всі геометричні фігури (спочатку площинні, потім об'ємні). Таку гру можна провести і з батьками під час консультацій чи батьківських зборів.

Колір. Так само проводиться гра на асоціації. Ведучий показує кружечки різних кольорів і запитує: "Хто про що подумав, коли побачив зелений колір?". Під час роботи з кольорами варто обумовити, що слід називати об'єкти, які мають природний колір. Оскільки спідниці, кофти, шапки можуть бути теж зеленого кольору, то, якщо починається таке перелічування, ведучий має узагальнити: одяг зеленого кольору. Так само, як із формами, спочатку називають конкретні об'єкти зеленого кольору, наприклад: огірок, трава, жаба, капуста. Потім ведучий говорить, що подумав про помідор (бо недостиглий овоч має зелений колір), або дерево (оскільки на ньому зелені листочки), або про ставок (там живуть жаби).

Тактильні відчуття. Розвитку пам'яті, асоціативного мислення, розширенню уявлень про предмети сприяє використання тактильних табличок (подані у "ДВ", 2009, № 1). Звісно, якщо йдеться про дорослих людей, можна просто сказати: "пухнастий" (шорсткий, гладенький тощо) і пропонувати створювати асоціативні образи, а от дітям варто давати відчувати на дотик поверхню, оскільки досвіду дитини ще не достатньо, щоб спиратися лише на словесний орієнтир. Наприклад: "Пухнастий! Хто про що подумав? — Зайчик, лисиця..." (якщо це дорослі, потрібно узагальнити: тварини; діти можуть продовжувати перелік). Ускладнюється завдання за таким самим принципом, як і в роботі з формами і кольорами. Наприклад, зі словом "пухнастий" можуть асоціюватися такі предмети: сумка (бу­вають сумки, що зроблені з хутра), чоботи (якщо вони зимові, всередині є хутро), пальто (на ньо­му може бути хутряний комір), сніг (він теж буває пухнастим).

Звук. Звукові асоціації так само краще викликати за допомогою практичного матеріалу, а саме звукових мішечків (ми теж про них уже розповідали, зокрема у "ДВ", 2009, № 2). Не варто відгадувати, що міститься в мішечках (папірці, монетки, дзвоник тощо), важливо лише створювати асоціативні образи за звуком. Наприклад: дзенькіт (мішечок з монетками) — магазин (продавець лічить гроші) або авто (ключі у водія), або кухня (мама складає виделки і ложки), або лікар-стоматолог (перебирає інструменти). Фантазуйте далі самі.

Предмети. Для створення асоціативних зв'язків можна використовувати різні предмети, особливо ті, що не мають чіткого призначення. Наприклад: клаптик паперу чи тканини, паличку, монетку тощо. Звичайно, якщо використовуємо монетку, не можна говорити, що ви подумали про монетку, оскільки це вона і є. Слід говорити про щось залізне і кругле. Наприклад: банка (її закривають залізною кришкою), кришка люка, вагони (мають такі колеса), ґудзики, обручка, годинник тощо.

Друдли. Розвитку асоціативного мислення, уяви, уваги сприяє використання друдлів (їх варіанти ми наводили у "ДВ", 2009, № 4). Нагадаємо, що друдл — це графічна головоломка, яка має безліч варіантів відповідей. На початковому етапі роботи з колективом можна працювати з простими, дитячими варіантами друдлів, далі брати складніші.

Як бачите, для створення друдлів зовсім не потрібно вміти малювати. Будь-яка комбінація ліній вже може стати друдлом. Принцип роботи і запитання залишаються такими самими: "Хто про що подумав?".

Наприклад, останній друдл викликає такі асоціації: намисто, пташки на дроті, сушиться риба, шашлик, лапа тварини з кігтями, морквини в землі і дві лійки над ними, троє людей сидять на лавці під ліхтарями. А про що подумали ви?

Використання цих та інших прийомів ейдетики у щоденній роботі є надзвичайно ефективним, до того ж, цікавим та захопливим засобом саморозвитку та формування креативності у дорослих і дітей.